Defence City прийнято – яка ситуація з резидентством української авіації?

Верховна Рада у другому читанні ухвалила пакет законопроєктів, які запускають спецрежим Defence City для ОПК. Авіаційна галузь напередодні надавала пропозиції до резидентства і розглядала нову ініціативу як інструмент розвитку. Частину її пропозицій врахували, частину – ні. Український “Центр” проаналізував відповідні рішення та їх значення для вітчизняного авіапрому.  

Законопроєтки Defence City прийнято 

Верховна Рада України у другому читанні підтримала пакет законопроєктів, що запускає спеціальний правовий режим Defence City для підприємств оборонно-промислового комплексу. Новий механізм має стати інструментом для стимулювання виробництва та залучення інвестицій у стратегічні галузі.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України повідомила, що Defence City пропонує:

• Реєстр резидентів Defence City, який веде Міністерство оборони, – замість старого Переліку підприємств. Статус резидента гарантує доступ до пільг та захищеності.
• Гнучкі фінансові вимоги: мінімально 75% кваліфікованого доходу (50% для літакобудування), що відкриває доступ до режиму широкому колу підприємств.
• Податкова свобода, яка стимулює постійне оновлення: звільнення від податку на прибуток (за умови реінвестування), а також від земельного, нерухомого й екологічного податків.
• Спрощені митні процедури та контроль експорту важких товарів; особливий валютний режим, визначений Нацбанком, для резидентів.
• Добровільний підхід до релокації, забезпечення максимального комфорту для бізнесу.

Що з пропозиціями авіації?

Українська авіаційна спільнота наполягала, аби в рамках ініціативи були враховані інтереси галузі, адже її розвиток нерозривно пов’язаний з ОПК. Авіаційні підприємства забезпечують технічну готовність повітряних суден Армійської авіації, Повітряних сил та інших підрозділів, які щоденно використовують авіацію в протистоянні з ворогом. Вони модернізують озброєння, впроваджують системи зв’язку й оборони, виготовляють комплектуючі та забезпечують технічну готовність літаків і гелікоптерів, які виконують бойові та евакуаційні завдання.

Крім того, як заявляв Президент Аерокосмічної асоціації України Віктор Попов, авіаційна галузь є стратегічно важливою для держави – від завоювання міжнародних ринків і експорту технологій до збереження багатотисячного кадрового потенціалу, формування бюджетних надходжень та розвитку інших ключових напрямів.

Безпосередньо перед фінальним голосуванням у Верховній Раді пролунали заклики підтримати авіаційну галузь. Ініціативу озвучив представник фракції “Слуга народу” та голова підкомітету з державної безпеки, оборони та оборонних інновацій Федір Веніславський. Під час обговорення він наголосив, що ухвалювані закони мають ключове значення для літакобудування – однієї з найбільш чутливих сфер української економіки. Депутат нагадав, що Україна входить до десятки країн світу, здатних повністю самостійно виготовляти літаки, а розробки вітчизняних підприємств уже довели свою перевагу в радіотехнічних характеристиках над багатьма іноземними аналогами.

Зрештою пропозиції авіації врахували частково. Поряд із основними можливостями, які відкриває Defence City для всіх учасників ініціативи, авіаційна галузь наполягала на включенні до числа резидентів суб’єктів літакобудування, що підпадають під дію Закону “Про розвиток літакобудівної промисловості”, які були визначені Кабінетом Міністрів як критично важливі для економіки. Ці підприємства, зокрема, спеціалізуються на виробництві двигунів, комплектуючих та технологій, які одночасно застосовуються у військовій і цивільній авіації.  Повний перелік цих підприємств  не включили, але дозволили резидентство для тих, у кого частка доходів від оборонного напрямку складатиме не менше ніж 50%. При цьому для суб’єктів усіх інших галузей промисловості відповідний поріг становить мінімально 75 %.

Разом із тим авіації вдалося домогтися вилучення норми, яка могла б стати “прихованою бомбою” для всієї оборонки: раніше пропонувалося зобов’язати компанії у разі втрати статусу резидента Defence City відшкодовувати всі податки та штрафи за попередні роки. Після обговорень у парламенті ретроспективні санкції були вилучені.

Окремо розглядалася пропозиція виключити обмеження щодо податкової заборгованості та протермінування виконання оборонних контрактів. Йшлося про можливість включати до Переліку підприємства з податковою заборгованістю за умови її погашення протягом трьох років, з огляду на безпекові ризики, обстріли, релокацію, перебої в постачанні та інші фактори, що не залежать від виробника. У фінальному тексті цей критерій повністю не врахували, проте його вимоги було частково пом’якшено.

Попри прогрес, низка пропозицій авіаційної спільноти не увійшла до фінального тексту закону. Зокрема, не були враховані ініціативи щодо розширення підстав для включення підприємств до Переліку резидентів – пропонувалося враховувати не лише контракти Міноборони, а й міжнародні договори у сфері оборони та подвійного призначення. Також відхилили пропозицію додати до напрямів використання звільненого від оподаткування прибутку фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт з літакобудування. Не було підтримано і ідею встановити окремий порядок використання вивільнених коштів суб’єктами літакобудування за рішенням Кабінету Міністрів України.

Авіаційна історія триває – The next chapter is coming soon

Defence City – необхідний старт, але щоб “наступний розділ” розвитку української авіації був успішним, галузі потрібні цільові рішення: довгострокові податкові й фінансові стимули; моделі підтримки повного індустріального циклу; фінансові інструменти й експортна підтримка; а також інші механізми за зразком європейських R&D-партнерств – кооперації, що пришвидшує технологічний розвиток. 

Тим паче, попри всі складнощі сьогодення, Україна має унікальні активи – лінійку літаків “Антонов” і технологічні компетенції, яких нерідко бракує навіть найпрогресивнішим державам. Завдання державної політики – не лише зберегти ці переваги, а й перетворити їх на серійне виробництво, експорт, інтеграцію в європейські ланцюги постачання, високу додану вартість і нові робочі місця. Саме так діють країни-лідери – і так Україна зможе примножити свої здобутки.